НЕВІНЧАНА ГОРА

НЕВІНЧАНА ГОРА

Це було років двісті п’ятдесят назад, коли в селі Золотарівці поселилися росіяни-старообрядці або, як вони самі себе називають, „старовєди”. Хоча в поселенні, яке в той час мало назву Золотаревська слобода, і була своя церква, та найбільші урочистості, зокрема, весілля, справляли в церкві містечка Крилова (по правому боці Тясмину), який пізніше перейменували в  Новогеоргіївськ (до нього було близько п’ятнадцяти верстов). Дорога з Золотарівки до Крилова йшла большаком понад лівим берегом річки Цибульника, через гору пруз село Ревівку.

Одного разу взимку молоде подружжя зібралося на вінчання до Крилова, і от, коли молодята їхали саньми на чолі весільного поїзду через гору, на залісненому болоті, що було зліва, якийсь звір закричав (може, то був птах, а може, й вовк), коні, злякавшись, кинулись праворуч – прямо в провалля. Весілля так і не відбулося. Молодих поховали в одній могилі, а гору, яка стала на перешкоді їхній долі, у пам’ять про сумну подію, стали називати Невінчаною, по-золотарівському – Нівєнчіною. Та гора є й сьогодні, але дорогою, що була на ній, вже ніхто не їздить – зараз там ліс.

 

 

Бабин пуп

 

Раніше дітей народжували вдома, а пологи приймали баби-повитухи. Проте, попри важливість їх ремесла, бабам заборонялося селитися в селах, тому вони розташовували свої житла по ярах та ложбинах, які з часом почали і називатися Бабиними. Один із таких ярів був біля старої Ревівки* (тепер він засипаний і на його місці знаходиться овочесховище заводу „Чисті метали”).

З обрядом народження пов’язано багато ритуалів, один із яких є не просто цікавим і загадковим, а навіть містичним. Після того як баба-повитуха приймала пологи, пуповину немовляти вона не викидала, а певним чином висушувала (не без замовлянь, сліди яких ще можна знайти, наприклад, в селі Великій Андрусівці, де під горою Бабин Гребінь мешкала вже місцева баба-повитуха), а потім закопувала і не де-небудь, а на горі, яка так і називалася – Бабин Пуп, що була розташована близько семи кілометрів як від Ревівки, так і від  Великої Андрусівки на Московській або, як її ще називали, Пристанській горі, неподалік кутка колишнього міста (районного центру) Новогеоргіївська – Верхньої Приліпки. (Кажуть, що біля Крюкова є ще одна гора Бабин Пуп). **

Але ж для чого закопувати пуповину та ще й на саме цій горі? Частково відповідь на це дає звичай, поширений в Подніпров’ї, зокрема, в Градизьку (стара назва – Городище), згідно з яким породілля, яка народила дитину без допомоги баби-пупорізки (це вже по-городиському), повинна була пуповину дитини закопати в тому місці хати, де ніхто не ходить – чи під ослоном, чи під мисником, чи під образами. Це робилося для того, щоб прив’язати дитину до рідної хати, до батьківської землі. Скільки пуповин є поховано на Бабиному Пупі? Може з цією горою пов’язаний і вислів „пуп землі”?***

КУТ

За переказами переселених із села Вітрівки, що потраила в зону затоплення Кременчуцьким водосховищем, між селами Вітрівкою та Польським Криловим (обоє затоплені) був вигін Кут, на якому особливо перед світанком на людей нападав блуд і людина могла вийти взагалі десь на болотах аж під Малою Андрусівкою, один із кутків якої так і називався Кути. Подібний Кут є й між Аудиторівкою та Захарівкою.

КРАСНА ГОРКА

 

Красна Горка** (МЕ), Червона Горка (СПН; 1948), Красная Горка (архів) куток (вулиця) м.Новогеоргіївська
Красна Горка (МЕ) пагорб біля кутка Великого Лагерного м.Новогеоргіївська

 

КУТ Кут (МЕ) озеро (яма) на дніпровському острові Більові
Кут (МЕ) вигін між с.Вітрівкою та с.Польським аплина;
Кут [ПХН] річка, права притока Дніпра (м.Новогеоргіївськ).
КУТИ

 

Кути (МЕ) куток с.Малої Андрусівки
КУТОЧОК Куточок (МЕ) куток с.Табурища

 

ЛИСА ГОРА*

 

Лиса Гора (МЕ) куток м.Новогеоргіївська.

 

 

*Стару Ревівку було затоплено разом із багатьма десятками інших сіл та містом Новогеоргіївськом 1959 року водами Кременчуцького водосховища.

** записано Гайдуком Сергієм Григоровичем 2000 року від Лободи (дівоче — Осауленко) Христини Микитівни, що народилася 24.07.1907 року в затопленому селі Ревівка Новогеоргіївського району

*** записано Гайдуком Сергієм Григоровичем 2000 року від Ломаки Миколи Федоровича, що народився 19.04.1913 року в напівзатопленому селі Градизьк Градизького району

Добавить комментарий