Суспільний діалог в Нагірному. Післясмак

Всі проти всіх, усі ні з ким не згодні.
Злість рухає людьми, але у бік безодні.

Саме ці слова Ліни Костенко найбільш влучно описують те, що відбувалося 31 липня в с Нагірне.

Бажання активістів обговорит з мешанцями села спільне майбутне перетворилося на безглузді образи, звинувачення і навіть погрози та  показові виклики поліції. Більше години ми навіть оголосити не могли з якого приводу запросили людей.

А привід дуже доречний, і в світі ажиотажу навколо добровільно-примусового об’єднання громад питання потребує швидких та відповідальних дій.

А мова йшла про сповіщання мешканців села про надане їм ще в 1996 році право на створення територіальної громади с. Нагірне, як юридичної особи.  Бо тільки в такому статусі громада, згідно Закону може приймати рішення, захищати своє майно, контролювати дії виконавчої влади. Тільки в такому статусі громада може з кимось добровільно об’еднуватись та складати угоди та контракти. Тільки для громади в статусі юридичної особи в Конституції  та Законі про Самоврядування прописані всі правила та положення, і доречі, дуже розумно прописано.

 Чомусь, хоча важко прикидатися що не розумію чому, деяка частина мешканців на чолі з депутатами та головою сільської ради відразу стали до жорсткої, принципової, агресивної опозиції, навіть не вислухавши і не зрозумівши про що йдеться.

З поваги до похилого віку людей, які стрибали в очі, не давали говорить, видерали з рук камеру та поливали брудом, я не буду описувати весь безлад, і навіть не буду оприлюднювати відснятий відеоматеріал. Мені зозуміла ця ємоційність.

Але нащастя я таки маю змогу відповісти на всі їх запитання. Спокійно та ведверто. І сподіваюсь, що ми таки порозуміємося, бо нам ще не один рік жити пліч о пліч і не одне складне питання вирішувати.

Почнемо

   Хто ти така?

Я громадянка України, мешканка села Нагірне. Майже 7 років назад ми з чоловіком купили будинок і оселилися на Московскій горі. Приватизували будинок і землю, а в минулому році прописалисP6290167я.

Чого раніше мовчала?

Я завжди займала активну громадянську позицию. Навіть переїхавши в село  по мірі сил та можливостей приймала участь в  житті Світловодської громади. Це і створення з активістами громадського руху, і участь в різноманітних акціях, і створення незалежного інтернет видання, і допомога в створенні та адмініструванні тематичних сайтів активістів (наразі зараз їх 6), мала відношення до народження Громадського ТБ Світловодськ, приймала участь у виборчих процесах як спостерігач,  вивчала і продовжую вивчати закони, займаюся журналістською діяльністю, зараз веду журналістське розслідування по редакційному завданню Всеукраїнського об’еднання «Опора». Я не мовчала ніколи, навіть в комсомол не вступала із-за принципової особистої позиції.

Так, моя діяльність була більше спрямована на Світловодськ, оскільки там всі наші друзі і знайомі. В Нагорному я людина нова, майже нікого не знаю, та й живемо далеко, тому і не втручалась в устої життя села.

Але, коли  бездіяльність місцеовї влади  погрожує моєму життю і життю моїх рідних, я не буду мовчати і тут.

А чого тоді ніхто нічого не робив і все було у порядку?

З огляду на те, що відбувається в країни, особисто мені важко це назвати порядком. А чого не робили? То мабуть це мені треба запитати і у Вас. Адже на момент прийняття Конституції мені було 24 роки, і я жила в Дніпропетровску, а Ви були, як я розумію, більш освідчені та мешкали тут. Я не знаю чому мешканці села не виконали умови Конституції в 1996 році.

Шо тобі від нас нада?

Мені особисто нічого. Ми запрошували людей, а не згоняли їх силою. Кому не подобаеться те, про що ми говоримо, мають повне право не слухати і не приймати участі в подібних закладах.

Ти сепаратистка?

Я  пропоную діяти за законом України, а  для цього з ним хоча б ознайомитися. Робіть висновки самі, сепаратістка я чи ні.

Чого ти знімаєшь?

По-перше я принципово виступаю за відкритість та прозорість, по-друге для того, щоб зафіксувати особисту думку кожного, бо вона дуже важлива для прийняття спільних рішень, по-третє такі події створюють новітню історію села та відображають роль мешканців в ній, а по-четверте, я  журналістка і маю висвітлювати події сьогодення.

І на останок, я не знаю нащо ви постійно обирали тих, хто вас обкрадав та обманював. Я  їх до вас не завозила і з неба вони не падали.  Я не знаю, чому геть нічого не залишилось з майна громади. Адже саме громада, а не сільська рада за Конституцією є власником цього майна. Я не знаю нащо наші селяни дали дозвіл на розкрадання. Я свого дозволу не даю.

Я живу в тій самій країні що і ви вже 42 роки, і якщо є хоч бодай якийсь шанс змінити щось накраще, я спробую, бо в мене є діти. І зараз я несу відповідальність за те, що я їм залишу в цій країні.

Тому, я щиро дякую всім, хто залишився до кінця. Всім, хто проголосував за проведення наступних зборів в  неділю 7 серпня. Нагадую, йдеться про виканання статей Закону Украни та  надання юридичного статусу Териториальній громаді села Нагірне. Для того, щоб ми  мали змогу на загальних зборах приняти Статут громади нам треба багато чого обговорити, і багато чого узгодити, нам треба буде створити робочі групи та зібрати підписи щонайменшє третини села. Тому запрошую всіх небайдужих до суспільного діалогу.

Неділя   7 серпня

12 година біля будівлі Клубу.

 

З повагою, М. Дубовик

 

Добавить комментарий